Я дивлюся, що у моєму блозі під відміткою "Кухня", чи "Рецепти" одні супи. Це те, що дуже рідко буває на нашому столі. Не знаю чому. Є така німецька думка, що суп - це "аrme Leute Essen" - їжа бідніх людей, що це тільки вода у шлунку. Дурниці це все - суп, це святе. А старовинні супи, це перевірена віками добротна страва.
Коли мої домашні просили зварити французьський суп з цибулею, я не погодилась до тих пір поки не покоштувала його у Парижі.
Там він був аутентичним, дійсно французьским, рустікальним, а не інтерпетацією чогось кимось.
Дома я готую його так: піджарую на сковордці трохи шинки чи дрібно порізаного кубиками сала, беру на 2 персони 3-4 середні цибулини, ріжу вздовж, та підсмажую їх на тому салі, солю та трохи підсолоджую цукром, потім припорошую мукою, десь чайна ложечка, перемішую та затушую усе одною склянкою білого вина (не ріслінг, а щось по солодше, сірий монах, наприклад). Потім усе відправляється у кастрюльку, заливається десь літрою бульйону, коли немає дійсно натурального вареного бульйону піде і якийсь із інстанту (кубик), перчу та кладу лаврушку. Потим, це важливо, включаю на 220°С духовку. Супчик вариться на плиті десь 15-20 хвилин. За цей час роблю невеличкі грінки з баґету, білого хліба, чи як цей раз тост-хліб підсмажую у тостері. Цей теплий хлібчик пензликом помазую часничною олією (суміш часнику і олії). Тру на терці твердий сир.
Коли суп зварився, розливаю його в воґнестійкий посуд, зверху кладу грінки и посипаю сиром. Потім усе відправляється у духовку та запікається хвилин 10.
Суп дуже ситний, каллорійний, гріє тіло і душу, підходить більше до зими, чим до спекотного літа, алеж якщо засвербіло-захотілося, то нічого мене від нього не втримає. Після варки та запікання можна і вентилятор підставити на кухні для охолоди духовки.
СМАЧНОГО!
Коли мої домашні просили зварити французьський суп з цибулею, я не погодилась до тих пір поки не покоштувала його у Парижі.
Там він був аутентичним, дійсно французьским, рустікальним, а не інтерпетацією чогось кимось.
Дома я готую його так: піджарую на сковордці трохи шинки чи дрібно порізаного кубиками сала, беру на 2 персони 3-4 середні цибулини, ріжу вздовж, та підсмажую їх на тому салі, солю та трохи підсолоджую цукром, потім припорошую мукою, десь чайна ложечка, перемішую та затушую усе одною склянкою білого вина (не ріслінг, а щось по солодше, сірий монах, наприклад). Потім усе відправляється у кастрюльку, заливається десь літрою бульйону, коли немає дійсно натурального вареного бульйону піде і якийсь із інстанту (кубик), перчу та кладу лаврушку. Потим, це важливо, включаю на 220°С духовку. Супчик вариться на плиті десь 15-20 хвилин. За цей час роблю невеличкі грінки з баґету, білого хліба, чи як цей раз тост-хліб підсмажую у тостері. Цей теплий хлібчик пензликом помазую часничною олією (суміш часнику і олії). Тру на терці твердий сир.
Коли суп зварився, розливаю його в воґнестійкий посуд, зверху кладу грінки и посипаю сиром. Потім усе відправляється у духовку та запікається хвилин 10.
Суп дуже ситний, каллорійний, гріє тіло і душу, підходить більше до зими, чим до спекотного літа, алеж якщо засвербіло-захотілося, то нічого мене від нього не втримає. Після варки та запікання можна і вентилятор підставити на кухні для охолоди духовки.
СМАЧНОГО!